Напевно мало хто пам’ятає, коли востаннє в чемпіонаті Динамо грало проти Шахтаря першим номером, та ще мало ігрову перевагу! «Ера Блохіна» геть відучила нас від цього, але сьогодні біло-сині нагадали, що таке можливо. «Класичне» повернулося, панове, знову радуючи вболівальників напруженим і якісним футболом.Тренери не стали сильно тасувати склади після єврокубків, вдавшись лише до невеликих змін.Ребров задовольнявся лише заміною Рибалки в центрі поля на Велозу (варто сказати, виправдано), а Луческу випустив Каніболоцького, Шевчука та Ілсіньо. Зрозуміло, що з оглядкою на непрості єврокубкові матчі з Порту і Стяуа багато хто очікував побільше змін, але наставники кинули в бій найсильніших.

Хоча все-таки максимальних швидкостей ми не побачили. Ні, вибухові контратаки проводились з обох сторін, але їх було не так багато, і під кінець тайму футболісти явно підсіли. Якщо оцінювати гру, то команди діяли приблизно в однаковому ключі, але кожній бракувало свого.Динамо чимало виривалося вперед, часом навіть з чисельною перевагою, але замкнути передачу або просто толково вдарити по воротах було нікому. У Шахтаря же атак було набагато менше, але вони були якісніші і гостріше (пару раз Динамо просто пощастило, що справа не дійшла до гола).

Особливо у донеччан запам’яталося зміщення Тайсона, який на правому краю знайшов двох вільних партнерів. І дійди м’яч до Срни, хорват міг вийти тет-а-тет з голкіпером … А на 28-й хвилині перед воротами Рибки виник справжній пожежа, і на щастя для киян, дальню штангу після навісу ніхто не замкнув. Також небезпечно пробивали бразильці Шахтаря, але Рибка був напоготові.

Динамо ж спеціально сідало глибше, щоб виманити на себе опонента і звільнити більше простору для трійки Ленс-Кравець-Ярмоленко. Виходило, суперечці немає. Велозу і Бельханда роздавали класні передачі, і вищевказане тріо небезпечно вривалося в штрафну. Та ось завершити атаку і елементарно підставити ногу під простріл було нікому, і тлумачні удари киян пішли тільки перед перервою.

Окремо варто відзначити нове напрацювання Динамо при кутових. Ця стратегія відома давно, але сьогодні вперше бачу її при Реброва. Під час подачі кутового всі гравці щільно «кучкуються» у 11-метрової позначки, і коли йде подача, кидаються врозтіч. Толком це використовувати в першому таймі не вдалося, але одного разу таким чином Кравець виявився сам в радіусі трьох метрів. І тільки неточна подача не дозволила Артему забити головою.

Після перерви суперники почали більше боротися за середину поля і контроль м’яча, а вперед ходили тільки в контратаках. Такі «гойдалки» закінчувалися небезпечними напівмоментами, але не більше.

Зате атмосферу підігрівав Можаровський, будучи аж надто принциповим. Давненько в матчі Динамо і Шахтаря не було такого суддівства. Судіть самі: до 64-й хвилині донеччани по жовтим карткам вигравали у киян 7: 1! А два «гірчичника» з цих семи перетворилися на червону картку Шевчука. Можливо, Шевчук і не награв на видалення, але цього вечора рефері був вже занадто принциповий …

При таких розкладах Динамо залишалося тільки добивати суперника. Але кияни не надто то і йшли на штурм. Все було методично і вкрай обережно (часом стадіон починав свистіти, коли Драгович і Сілва катали м’яч у центрального кола).

І тут трапився парадокс – Луїс Адріано допоміг забити Динамо! Ні, до автоголу Адріано поки не дотягує, але співавтором взяття воріт він став. Каніболоцький парирував удар головою Види, і м’яч після торкання воротаря парашутом опускався на лінію. Голкіпер не пішов на м’яч, так як його вже чекав Адріано. Але в підсумку бразилець замість виносу махнув ногою повз, і снаряд спокійно перетнув лінію воріт! Від такого дива схопилися за голову навіть динамівці.

Але в цьому голі найбільша заслуга не Види і Адріано, а Ленса. На перший погляд, голландець не взяти участь в гольовий атаці, але саме Джермейн показав, як треба працювати на футбольному полі. Після сильного навісу з кутового м’яч перелетів всю штрафну, і начебто вже був втрачений, але Ленс виклався на 200 відсотків і лише у лінії наздогнав круглого. А далі пішов пас на Ярмоленка і гольовий навіс на Виду. Ви пам’ятаєте таку самовіддачу в останні роки?

Хоча, мабуть, приклад Ленса трохи розслабив його партнерів по захисту, і після голу ті стали все більше дозволяти Шахтарю. Зрозуміло, що і донецькі бразильці розсердилися, але часом кияни «варили» таку кашу, що боляче було дивитися. Вболівальники вже почали подумувати, як би не пропустити. Це при тому, що Шахтар грав в меншості …

І тільки вихід Теодорчик зумів трохи зрівняти баланс: поляк непогано відкривався, працював на повну котушку, постійно тримаючи в напрузі Кучера і Ракицького. Разом з поляком біло-сині ще встигли провести кілька небезпечних атак, але все-таки були зосереджені на збереженні перемоги. Навіть затягуванням часу Не гребували кияни, за що отримували жовті.

Пускай так, але перемога все-таки за Динамо. Як говоритися, рахунок на табло. Вперше за довгий час Динамо перемагає Шахтар у справі, радіючи не тільки позитивному рахунком, але і хорошій грі.

Максим Сухенко, Football.ua

Динамо – Шахтар 1: 0 Голи: Віда, 71

Динамо: Рибка – Данило Сілва, Віда, Драгович, Бурда – Велозу (Рибалка, 81), Сидорчук – Ярмоленко, Бельханда, Ленс (Гусєв, 83) – Кравець (Теодорчик, 78)

Шахтар: Каніболоцький – Срна, Ракицький, Кучер, Шевчук – Степаненко, Ілсіньо – Дуглас Коста (Бернард, 81), Тейшейра, Тайсон (Фернандо, 66) – Луїс Адріано

Попередження: Кравець, Сидорчук, Драгович, Ярмоленко – Ілсіньо, Адріано, Шевчук, Тейшейра, Срна, Степаненко

Вилучення: Шевчук, 62