Тільки-но мама чує від своєї дитини протест «Я їсти не хочу!» – Миттєво в її голові починають роїтися тривожні думки: раз дитина погано їсть – вона напевно захворіла … І ось вже мама кричить «Караул!» І мчить за допомогою до подруг та лікарів. Але насправді – чи так уже катастрофічно відсутність апетиту у дітей? І в яких саме випадках відмова від їжі дійсно загрожує здоров’ю дитини?
Джерело: mirvsemye.ru
Що робити, якщо Ваша дитина погано їсть?
Для більшості мам поганий апетит у дитини – це реальний привід для занепокоєння і паніки …
Немає апетиту у дитини – є проблема у батьків
Занепокоєння мам з приводу відсутністю у їхніх дітей апетиту – коли дитина погано їсть, або ж якийсь час не їсть зовсім – цілком зрозуміла. Справа в тому, що практично у будь-якої жінки, тільки-но вона тільки стає матір’ю, «прокидаються» два найсильніших інстинкту: нагодувати і зігріти своє дитя. Тому мами всього світу постійно несвідомо прагнуть до того, щоб їхні діти були ситі і не мерзли – тому жінки з століття в століття, підкоряючись найдавнішій своїй природі, годують і кутають своїх дітлахів аж до студентських років і далі.
Відповідно, коли дитина втрачає апетит і погано їсть, підсвідомість мами тут же починає «бити на сполох» – з малюком щось не так! Ось чому Відсутність апетиту у дітей так болісно сприймається їх мамами (і ще гостріше – бабусями). Це підтверджує і поширене повсюдно народне кліше: якщо малюк повненький і добре їсть – він здоровий, міцний і щасливий, а якщо малюк – худорлявий і їсть через раз, значить він – хворобливий «доходяга», повз якого не пройде жодна «болячка».
Насправді ж це зовсім не так! Шанси на здорове, активне і щасливе життя однакові у обох – і у ненажерливого вгодованого карапуза, і у тоненького малоїжки.
Якщо дитина бадьора і весела, якщо у нього немає ніяких тривожних симптомів (крім того, що він погано і нерегулярно їсть), якщо вона не демонструє жодних серйозних відставань в зростанні і розвитку, то і ніякої проблеми в відсутності апетиту у такого малюка теж немає. Не хоче дитина їсти? Ну і не треба її напихати їжею насильно. Відкладіть всю їжу до наступного прийому їжі. Головне правило тут – жодних перекусів! Тому що нерідко діти погано їдять на сніданок, в обід і на вечерю виключно лише тому, що прекрасно харчувалися в перервах – печивом, яблуками, бананами, цукерками і т.п.
Як зробити мило своїми руками? Простий рецепт
Проблема виборчого апетиту у дітей: котлети не буду, а печиво – давай!
Нерідко у дітлахів старше 2-3 років різко проявляється так званий виборчий апетит. Як правило, під час сніданку, обіду і вечері вони їдять дуже погано і відмовляються від їжі, а ось в перервах охоче «точать» за двох – сушки, сухарики, фрукти, хліб, солодощі тощо. Згодом подібний виборчий апетит стає серйозною проблемою для батьків, які піднімають питання: «Як нарешті нагодувати дитину здоровою, корисною їжею?» …
Джерело: soveti.com.ua
В цьому випадку допоможе одне з головних правил харчування дітей після року: при будь-яких проблемах, пов’язаних з годуванням дитини (погано їсть, іноді не їсть зовсім, страждає недостатньою ферментацією, запорами і т.п.), абсолютно не допустимі ніякі годування в проміжках між основними прийомами їжі. Іншими словами, якщо в вашому режимі значиться: сніданок – 8:30, другий сніданок – 11:00, обід 13:30, полуденок – 16:00, і вечеря 19.00, то ніякі прийоми їжі в інший час. Жодного печива, жодної морквини, жодного банана не повинно бути з’їдено в «позаурочний» час.
Зауважте, це не обов’язкове правило для всіх дітей, а тільки для тих, хто погано їсть (вередує, плюється, відмовляється від їжі повністю, влаштовує істерики) під час сніданків, обідів і вечерь. А якщо малюк без примх нормально їсть протягом дня, то і в перервах між основними годуваннями він може з апетитом перекушувати без будь-яких обмежень.
Якщо дитина погано їсть, задумайтеся – вона не хоче або не може?
Не у всіх випадках ми може однозначно сказати, що дитина відмовляється від їжі саме тому, що він не хоче їсти – бо у нього немає апетиту.
Бувають такі ситуації, коли відмова дитини від їжі пов’язана якраз з тим, що малюк не може їсти. А це принципова різниця!
Відрадно, що діти старше двох років вже так-сяк, але можуть вже якось повідомити батькам про те, що вони не можуть їсти, тому що їх щось турбує (наприклад, будь-який прийом їжі викликає у них якісь хворобливі процеси або відчуття ). А ось новонароджені і малюки, на жаль, розповісти про свої проблеми не можуть … Вони просто не їдять і плачуть, залишаючи насамперед маму перед складною дилемою: дитина не хоче їсти, або не може?
Найчастіше дитина не може нормально приймати їжу через:
- Проблем в порожнині рота (найпоширеніша – стоматит).
- Проблем в системі шлунково-кишкового тракту. Наприклад, у малюка болить живіт, у нього запор, коліки або кишкова інфекція і т.п. У цих випадках майже кожна спроба вгамувати голод буде викликати у дитини гострий біль.
- Важкого носового дихання (наприклад, закладений ніс). Навіть дітям старшого віку і дорослим дуже складно приймати їжу в звичайних умовах з апетитом, коли дихати носом практично неможливо. А уявіть, як грудничку, який не може нормально смоктати мамині груди або пляшечку просто тому, що він не може одночасно і дихати і їсти.
- Неприємний смак їжі (як звичайна їжа, так і грудне молоко можуть мати неприємний для дитини смак – бути занадто солоним, гірким або надмірно кислим).
- Неправильна консистенція або температура їжі (занадто тверда або занадто рідка, надмірно гаряча або навпаки – занадто холодна і т.п.)
Що робити якщо дитина погано їсть через хворобу
І в цьому випадку, як і у всіх попередніх, немає ніяких підстав сприймати відмову дитини від їжі за трагедію. Під час гострого періоду хвороби (і навіть звичайного нездужання) різка втрата апетиту практично у всіх живих істот – це біологічна доцільність. Організм «відволікається» від травлення, мобілізуючи всі сили на боротьбу з хворобою. Пройде день-два-три, і малюк сам повернеться до нормального режиму харчування з підвищеним апетитом.
Інша справа – напої! Ось за кількістю споживаної рідини під час хвороби (наприклад, під час ГРВІ, вітрянки, інфекційного мононуклеозу, будь-якої кишкової інфекції і т.д.) батьки повинні стежити строго – ні в якому разі не можна допустити зневоднення дитини. Тому якщо годувати малюка проти його волі однозначно не варто, то ось поїти все ж таки потрібно в будь-якому випадку, навіть якщо він і не відчуває явної спраги.
Скільки їжі повинна з’їдати дитина?
Незважаючи на те, що це питання вкрай часто задають батьки лікуючим лікарям своїх дітей, жоден фахівець жодного разу ще не відповів на нього конкретно і однозначно – адже всі люди, і особливо діти, індивідуальні. Одна дитина може в два роки з’їдати півтора кг їжі в день, але засвоювати з цього обсягу лише 200 г. А інша – може з’їдати 300-400 г їжі і при цьому засвоювати її майже без залишку. При цьому і той і інший будуть відчувати себе «на відмінно» – скакати, бешкетувати, веселитися і рости приблизно однаково.
У той же час батьки можуть за деякими ознаками зрозуміти, що в харчуванні дитини є деякі «прогалини» – наприклад, організму малюка не вистачає якихось певних речовин, вітамінів або мікроелементів, або не вистачає обсягу їжі для росту і розвитку і т. п .
Ось ці «прикмети»:
- Дитина істотно відстає від норм зросту і ваги.
- У дитини очевидні і постійні проблеми зі шкірою, нігтями або волоссям.
- Дитина малоактивна – неохоче рухається, швидко стомлюється і т. д.
Помітивши подібні симптоми, батьки повинні звернутися за консультацією до лікаря.
Батьків завжди занадто сильно хвилює питання – чи достатньо багато з’їдає їх дитина щодня. Насправді, ці тривоги в переважній більшості випадків невиправдані. Близькі малюка повинні звертати увагу зовсім не на те, скільки їсть їх малеча, а на те, як вона себе почуває.
Нагадаємо: дитина може їсти в неправдоподібно маленьких обсягах, і при цьому бути життєрадісним, стрибучим і веселим малюком. А може і навпаки – з завидним апетитом з’їдати половину сімейного бюджету, але при цьому постійно відчувати нездужання і часто хворіти.
Проблема поганого апетиту у дітей – це взагалі не проблема дітей. Якщо вони добре себе почувають, відмова від їжі не загрожує їхньому здоров’ю рівним рахунком нічим. Це майже завжди – надумана і перебільшена тривога домочадців дитини, особливо її бабусь і мами …