Вбитого терористами в Слов’янську героя поховали на Львівщині

На Львівщині провели в останню путь Юрія Дяковського, якого закатували терористи в Слов’янську. Бойовики більше тижня не віддавали тіла парубка його родичам. Лише після довгих перемов замордованого хлопця виміняли на труп диверсанта. Нагадаємо, ще 17 квітня  25-річного Юрія Дяковського захопили в полон заколотники. Через два дні його жорстоко вбили. Тіло згодом знайшли в річці Торці з такими ж ознаками тортур, як у Юрія Поправки та Володимира Рибака.

Тіло 25-річного Юрія привезли в цинковій труні, якої навіть не відкривали. Попрощатися з парубком прийшли сотні земляків. Тут його знали як веселу й чуйну людину.

Віталій Шугало, товариш загиблого:

– Був веселою людиною, хорошим, життєрадісним, помагав завжди друзям. Хто в біді – він завжди помагав.

Юрій закінчив університет нафти й газу. З грудня 2013 року був на Майдані, у третій сотні. Дістав поранення в боях на Інститутській. Побратими не стримують сліз.

Юстина Вітик, знайома загиблого:

– Дуже щирий, дуже добрий, і він дуже був скромним. Мало говорив, спілкувався. Але я часто могла з ним поговорити. Коли він приходив на кухню, зажди робила йому чай чи каву.

Андрій Дубик, побратим загиблого:

– В усіх боях участвовав на Інститутській, на Грушевського, неодноразово брав участь в патрулюванні міста Києва.

Юрій та його четверо однодумців поїхали до Слов’янська 16 квітня, щоб розвідати ситуацію та, за можливості, долучитися до боротьби з терористами.

Андрій Дубик, побратим загиблого:

– Вони мали працювати з правоохоронцями як самооборона, мали нести службу, так як в Києві, виїжджати на об’їздні наряди.

Вже наступного дня Юрія з товаришем захопили в полон бойовики. За кілька день його вбили. Тіла закатованого бранця не віддавали родичам впродовж 10 днів. Перешкоджали навіть місцеві правоохоронці. Після довгих перемов за участі керівників областей мертвого хлопця обміняли на труп терориста.

Ірина Сех, керівник Львівської обласної адміністрації:

– Тіло привезли до нас зі Славянська. Тіло поміняли на якогось сепаратиста. Вони виконали свої зобов’язання, ну так проінформував мене голова адміністрації Донецької.

Не зважаючи на обставини смерті Юрія, земляки оплакують його без агресії й ненависті.

Людмила Онопрієнко, мешканка м. Стрия:

– Я думаю, що нема агресії. Є велика вдячність, велика повага і шана до їхніх батьків, які зуміли виховати таких дітей, котрі не шкодують своє життя за свій народ.

Вікторія Балицька, Михайло Заярнюк

НТН