Факт перший. Громадська журналістика ґрунтується на добровільному бажанні адресанта поділитися актуальною та цікавою інформацією. Людині просто немає сенсу поширювати недостовірні дані, якщо, звичайно, вона не намагається отримати особисту вигоду, наприклад, як представник політичної партії, що шкодить репутації конкурентів або рекламує свою політичну силу. Але цьому перешкоджають інші положення.
Факт другий. Усі повідомлення в інтернеті хоча й не перевіряються на достовірність модераторами та адміністраторами сайтів, але обов’язково перебувають під їхнім наглядом. Це означає, що повідомлення рекламного, відверто пропагандистського змісту видаляються модераторами, які діють за певними правилами.
Факт третій. Громадська журналістика має підтримувати тісний зв’язок з аудиторією. Така політика існує і в деяких інших ЗМІ, але не має подібних масштабів. Газети лише зрідка листуються зі своїми читачами, здебільшого це кореспонденція в один бік, а на сторінках видань, якщо і публікуються деякі зразки, то, звичайно, вибірково. В інтернеті це питання вирішується інакше – кожен має змогу прокоментувати прочитане, висловити власну думку, отримати відповідь реципієнта. Людина також може доповнити чи спростувати інформацію.
Факт четвертий. Особливо небайдужі учасники інтернет-інформування часто виокремлюються серед інших не лише своєю активністю, а й якістю статей, ґрунтовними коментарями. Так вони стають досить авторитетними авторами, ступінь довіри до яких зростає. А технологія Web 2.0 дає можливість кожному стати окремою ланкою електронно-комунікативного акту.